Вихід із війни є. Але його не знайти серед «психічно нормальних»
Чому нинішні лідери не можуть завершити протистояння і до чого тут шизоїдна акцентуація
Поки політики обговорюють санкції та переговори, справжній вихід може лежати в зовсім іншій площині. І шукати його потрібно не там, де шукають усі.
Усі знають, що війну треба завершити. Ніхто не знає як
Сьогодні про те, як завершити війну, можуть говорити сотні й тисячі. Кожен лідер упевнений: якщо взяти його погляд і перелік дій, війна закінчиться. Зеленський пропонує оточити Росію з усіх боків санкціями — і тоді вона впаде. Але заблокувати її повністю не вдасться: економіка Європи існує на російській нафті та газі. Так, частина споживання обрізається, але близько 10 млрд євро перебувають у постійному обороті Росії та Європи. Трамп пропонує лідерам зібратися та подумати, як перейти до нової економіки й забути старі методи. Але це лише констатація. Усі розуміють, що війну треба закінчити. У всіх є план. Ні в кого немає засобу.
Чому «нормальність» не працює
Тому що всі нинішні лідери — психічно нормальні. А докорінні повороти історії здійснювали «ненормальні». Їх робили люди з акцентуйованою шизоїдністю, або шизоїдною акцентуацією. Це не побутове божевілля у звичайному розумінні. Це особлива архітектура розуму, завдяки якій і відбуваються фундаментальні історичні та наукові прориви.
Після появи відкриттів і філософських концепцій змінювалася політична карта світу, а країна, де перебував геній, який їх приніс, здобувала вагу у світовій політиці. Найпростіший приклад — відкриття Коперником геліоцентричної системи. Воно стало однією з причин кількох століть панування Речі Посполитої — а до цього нікому не відомої Польщі. Не тому, що астроном був політиком, а тому, що новий образ світу перебудовував розстановку сил — країна, яка зробила відкриття, здобувала могутність і вплив.
Великі мислителі та науковці з аналогічним когнітивним профілем
Якщо ми поглянемо на історію науки та філософії, то побачимо цілу низку фігур, чий розум працював у режимі експансивної шизоїдності та гештальт-мислення. Це особливий тип пізнання, за якого людина сприймає світ цілісно, а не фрагментарно. Серед них:
- Іммануїл Кант — філософ, створив монументальну систему критицизму.
- Барух Спіноза — філософ-раціоналіст, автор філософії пантеїзму.
- Ісаак Ньютон — фізик і математик, засновник класичної фізики. Відомий тим, що міг читати лекції в порожній залі — і продовжував говорити, навіть коли студенти йшли. Думка була важливішою за аудиторію.
- Альберт Ейнштейн — фізик-теоретик, автор теорії відносності. Не вписувався в академічне середовище — і переписав фізику.
- Нікола Тесла — винахідник у галузі електротехніки та радіотехніки.
- Поль Дірак — фізик-теоретик, один із творців квантової механіки.
- Людвіг Вітгенштайн — філософ логіки та мови.
- Костянтин Ціолковський — основоположник теоретичної космонавтики.
- Карл Густав Юнг — засновник аналітичної психології.
- Миколай Коперник — астроном, автор геліоцентричної системи світу.
- Рене Декарт — математик і засновник сучасного раціоналізму.
- Рудольф Штайнер — засновник антропософії та духовно-наукових концепцій.
- Стенлі Кубрик — кінорежисер-новатор із системним мисленням.
- Олена Петрівна Блаватська — засновниця теософського руху.
- Аліса А. Бейли — езотерична філософиня, авторка праць із духовної психософії.
Звісно, це неповний список, але всіх їх об'єднує одне: їхня думка не вкладалася в межі «нормального» на той час мислення. Вони здійснювали прориви там, де психічно «нормальні» бачили глухий кут.
Надсвідомість і розум шизоїда
Тут не обійтися без розуміння того, що релігія називає Господом Світу, а психологія могла б назвати надсвідомістю — джерелом цілісних гештальтів. Саме з цим рівнем працює розум генія. Саме звідти приходять ті самі думки та ідеї, які людство може застосувати у світовій практиці. «Психічна ненормальність» не є патологією у звичному розумінні, а пов'язана з підключенням до надсвідомості — шару психіки, що виходить за межі особистого «я» та буденного розуму.
Жоден політик сьогодні не володіє поглядом, який міг би завершити війну. Але якщо історія вчить, що геніальні люди мали діагноз акцентуйованої шизоїдності, то треба шукати того, хто володіє цією властивістю психіки й при цьому прагне показати своє розуміння майбутнього.
Шизоїд і суспільство
Акцентуйована шизоїдність — це діагноз усіх геніїв, які повернули науку, релігію, філософію чи будь-що інше в зовсім інший напрямок. Шизоїд — це той, хто відокремлює себе від суспільства. Жити в суспільстві й бути вільним від суспільства не можна. Це означає, що не можна жити в суспільстві й вигадати щось нове, відмінне від цього суспільства, — це можна зробити тільки «поза суспільством». А такими «несуспільниками» є шизоїди. Але вони сьогодні, як правило, нічого не хочуть робити, тому що бояться цього суспільства — що воно якимось чином їх покарає, як карало багато разів у прикладах історії.
Єдина позиція, яка виступає за закінчення війни
Існує позиція, яка не примикає до жодного з таборів і не обслуговує нічиї інтереси. Вона полягає в тому, щоб виступати за закінчення самої війни — не за перемогу в ній, а за її припинення. Це не нейтралітет і не спроба посидіти на двох стільцях. Це третій шлях. Вихід із подвійності, із самого вибору «хто кого».
Така позиція не народжується з компромісу. Вона народжується з розуму, влаштованого інакше — цілісно та незалежно. Саме такий розум бачить те, чого не бачать «нормальні»: що перемога над війною не збігається ні з чиєю перемогою у війні. Що можна вийти з протистояння, а не виграти його. І проявиться це лише тоді, коли в світ увійде нове світосприйняття — цілісний погляд, що прибирає саму суть нинішнього протистояння. Таке світосприйняття приходить через розум, який працює в режимі акцентуйованої шизоїдності та підключений до надсвідомості, — і тому не зводиться до жодного з існуючих таборів.
При цьому не програє ніхто. Перемога буде для всіх — над самою війною. Це перемога обох воюючих сторін над тим, що їх зіштовхнуло. І умови закінчення будуть названі з цього нового світосприйняття. Не ззовні, не за чиєюсь вказівкою, не в інтересах третіх сил — а з того розуміння, яке дається надсвідомістю.
Нове світосприйняття вимагає жертв
Але мало знайти того, хто бачить вихід. Нове бачення світу потрібно вмістити в розум людей. Згадаймо, скільки сил було витрачено і наскільки складним було вміщення в розум світової інтелігенції геліоцентричної системи замість геоцентричної. Людство — насамперед еліта, верхівка — не готове до нового світосприйняття. Нове бачення вимагатиме певного роду жертв. Ними стануть ті, хто не прагне розширювати свідомість і не розуміє, що новий світ вимагає абсолютно нового світогляду. Він не може базуватися на старому світогляді й при цьому називатися новим.
Нове світосприйняття викладається в концепції акцентуального шизоїда, думки та ідеї якого перебувають у контакті з надсвідомістю. Ті, хто не готовий до зміни свого розуму та до прийняття абсолютно нових концепцій світоустрою, будуть позбавлені можливості жити в майбутньому. У майбутньому житимуть ті, хто вже сьогодні шукає вихід із нинішнього становища — у тому числі в «найбожевільніших» ідеях, які можуть з'являтися або не з'являтися на сторінках ЗМІ.
Де шукати вихід
Сенс цієї тези — змусити консерваторів, реакціонерів та інших ідеологів шукати зовсім новий концепт майбутнього. Він не збігатиметься з їхнім нинішнім світоглядом. Якщо вони не готові змінити цей світогляд, вони ставлять хрест на своїй кар'єрі та, як наслідок, на житті в майбутньому.
Вектор пошуку: завдання для медіа та суспільства
Засобам масової інформації, аналітикам та журналістам, які відстежують шляхи виходу з глобального конфлікту, час змістити вектор уваги. Безглуздо шукати рецепт перемоги чи миру в чергових заявах штатних політиків — вони вичерпали свій інструментарій. Справжній вихід із кризи лежить у площині ідей, які сьогодні можуть здаватися занадто радикальними, нестандартними або нереалістичними. Майбутнє створюється не в урядових кабінетах, які намагаються зберегти порядок, що відходить, а в умах концептуалістів і мислителів, які пропонують принципово іншу модель світоустрою. І завдання суспільства сьогодні — навчитися розпізнавати ці ідеї крізь шум звичного політичного мейнстріму, «нормальних» політиків.